Наталія Май - Батькові

Пісня - Коли заплаче серце батька

Пам'ятаю, тату, давним-давно

В пам'яті моїй, як німе кіно:

Ми малі сміємося, ти молодий.

Згадую щодень, я той час золотий.

Думала тоді, ніби ти чарівник.

Ти ж бо ним не став, бо того ти звик,

Що любов батьківська спроможна в усе

Просто нас любив над усе.


Коли заплаче серце батька

Будуть очі його сумними.

У тебе в хаті, мій любий тату,

Завжди будемо дітьми малими.

Таку важку мозолясту долоню

Положиш ніжно на голову доні.

Надійно-затишно, як у дитинстві -

Благословиш.


Відцвітав садок твої доні росли.

І роки у вирій лелеки несли,

А як повертались несли сивину

Істину життя, наче сонце ясну.

І нехай в вікно заглядає зима,

Теплоту душі не погасить вона.

Перший сніг для тебе надію несе,

бо онуків любиш тепер над усе.