Гайдамаки - Гайдамака

Живе... умирає... одно зацвіло,

А друге зав’яло, навіки зав’яло...

І листя пожовкле вітри рознесли.

А сонечко встане, як перше вставало,

І зорі червоні, як перше плили,

Попливуть і потім, і ти, білолиций,

По синьому небу вийдеш погулять,

Вийдеш подивиться, в жолобок, криницю


І в море безкрає, і будеш сіять,

Як над Вавилоном, над його садами

І над тим, що буде з нашими синами;

Ти вічний без краю!.. люблю розмовлять,

Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою.

Співать тобі думу, що ти ж нашептав.

Порай мені ще раз, де дітись з журбою?