один в каное - Хто ти човно що шукаєш

І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить
Відки взявся я - не знаю; чим прийдеться закінчить
Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона:

Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?
Біг мій вічний - тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.

Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.
Кажуть, що природа - мати держить нас, як їм там тре,
А в кінці мене цілого знов до себе відбере.