Богдан Сташків - Золотава осінь

Осінній жовтий лист

Кружляє зверху вниз,

Свої наспівує пісні.

Ти кажеш - не журись,

Я повернусь колись -

Не обіцяй цього мені.

І марно не кажи,

І не тривож душі,

Мені лишилися пісні.

Бо знаю я сама,

Що йде до нас зима,

І так далеко до весни.

Золотава осінь

Розпустила осінь

І птахом у небо летить.

За тобою буду

Ввсе життя жаліти

І серденько буде боліть.

Золотава осінь

Йде простоволоса,

Шепоче мені - зупинись...

І питає вітра,

Де так довго він баривсь?..

І знову жовтий лист -

Від осені сюрприз -

Дарує усміх золотий,

Кажу слова не ті,

Гублюсь на самоті,

Лиш на прощання погляд твій.

І марно не кажи,

І не тривож душі,

Мені лишилися пісні,

Бо знаю я сама,

Що йде до нас зима

І так далеко до весни...