Tery, Krechet - Відтінки

Я знаю відтінки всіх твоїх думок
Я пам‘ятаю запах твого волосся
Чи мені так здалося?
Чи я справді зміг тебе відчути, мов себе?
Мов себе

Я просто лечу
Мов над прірвою
Я міг би знати
Що таке любов
Якби мені
Її хоча б показали би

І все ж з часом зрозумів
Що себе я загубив
Бо тебе полюбив
В мене номер один

Була тільки ти
Вже сил немає йти
І себе не зміг знайти

Знову і знову чекаю
Що зміни принесуть нам плоди
І все ще по колу ми ходим

Немов у нескінченній петлі
Загубивсь я і ти
Не відчуваю землі
Для тебе вмер та живий

Я просто лечу
Мов над прірвою
Я міг би знати

Що таке любов
Якби мені
Її хоча б показали би

Я думав це не шкодить, любов не наркотик
Думав, що я знаю, яка та любов на дотик
Вона робила виклик, але це не був мій поклик
Вела у яму, як Алісу білий кролик

Я це проходив, ніби ретро гру на рівні hard
Навколо себе стільки бачив я наївних пар
Любов це коли ти спочатку десь на рівні хмар
Потім падіння вільне, непревентивний удар

Де любов? Де пил? Де жар? Де той ранок?
Як гілка в Каннах, згодом японська дорама
То була анестезія, правда зараз Чорна Мамба
Отруйна та гаряча, наче магма

Квитки в життя, та світло, як у кіно
Думав додивимось, тепер і оk, і no
Та мені норм, забуваю відтінки думок