BURLA - Рідна

Ай паре с землі пала чорнозем
козак на коні із ржавим мечем
на жовто блакитниму фоні розсікає
проміні сонця що світять на рідне замучене і прямо до корня
обвите почуттям боргу за свою батьківщину

за свою родину до смерті
в Києві чи на Волині
Сонця нема та ти сумна
Сльози та сум біля вікна
Милого не видно через туман
Молитвами в слід і по вітрам
В колодці зазеленіла вода
Лелеки полетіли від суму на даль
Чекати рідне дома чи медаль
Ватман вицвів і засох пензаль
Зібрати в кулак всю ту міць

України забрати своє нехай навіть руїни пройшовши по кісткам