Вілледж Стайл - ВІА Кіп’яток

Сонце чи дощ – ти знаєш, плювати!
То тільки Гамлет питав би «Орати чи не орати?»
Ріжеш землю як хліб зранку і до ночі.
Так минає весна, так проходить осінь.
Посадити, посіяти, обробити, зібрати
І десь між іншим устигнути дітей наклепати.
Десь між іншим пожити, когось полюбити,
Комусь відвішати, від когось вхопити…
А ти сидиш десь у Києві, попиваєш коньяк,
Сам у себе питаєш «Що із ними не так?»
То просто різні світи, філософія різна!
Але будь-хто із нас тобі пояснить желізно!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
Кажеш в тебе неділя, якісь вихідні?
Скажи це корові, скажи це свині!
Скажи це гусям і курям, і колорадським жукам
Щоби не їли картоплю, бо в тебе – рамадан!
Тут, знаєш, зовсім плювати, бодун чи мігрень –
Попив тихенько роси і пішов в новий день!
І закінчив роботу не бо шоста година,
А коли ситі і сплять жінка, діти й скотина!
А ти сидиш десь на Кубі, попиваєш текілу,
Але біткойн не дає розслабитись тілу!
А ми заб’єм кабана, тут сто грам і свіжак,
І після цього ти кажеш що в нас щось не так???
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
А ти стоїш на Мальдівах в воді по коліно
Не знав ніколи як пахне свіжоскошене сіно,
І свіжоспечений хліб, свіжопромахане літо,
Хоча ти знаєш, без цього хтось може й може прожити…
Але не ті, хто до клюбу ходив із трубою,
Вночі зимою зривав зірки із неба рукою
І на Івана-Купала летів крізь вогонь
Не відриваючи погляд, не розірвавши долонь!
Ми може й не відрізняєм Тарантіно й Хічкока
І постімпресіонізм не для нашого ока,
Але ми бачим щодня як із криком «Прощай»
Налите кровію сонце розріза небокрай.
А ти сидиш десь в Парижі із Курвуазьє
І по чуть-чуть доганяєш наскільки різні ми є
І знаєш ким би не був ти – олігархом чи снобом,
Ми просим тільки одне – не будь СЕЛОФОБОМ!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!
Ітс май лайф – Вілледж Стайл!!!